Наш тато військовий. Два місяці ми перебували в окупації на лівому березі Херсонської області. Лише з 3 разу нам пощастило виїхати на підконтрольну територію України. Олег одразу в Кривому Розі пішов добровольцем. З 1 квітня 2022 року ми бачилися лише 1 раз. У нас є донечка яка дуже пишається своїм татом. У Олега за час війни багато нагород. Він був Луганській, Донецький, Харківський і Херсонський напрямках. Його друкували в газеті Братство Богуна. Неодноразово брали інтервʼю. Ми дуже чекаємо наша тата і віримо в нашу перемогу.
